Кокаин Fish Scale Нижний Новгород

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Саветский Союз и гопникство Пэтян, брат, дай пакурить шмаль! Вот уже два дня кутим без дела, жизнь скучна как мамин лекторий по логике. А я хочу экстрима, действий, закадрового пиздеца. Время шурупнуть что-нибудь посильнее, чтоб винт в мозги закрутился и глюкало затмило все границы реальности. Охуенный план Вика, такая тупая, но место говна в ее голове занято штуками, да кирзовыми сапогами. Она знает, где в деревню заебатых наркотиков с косоглазыми дедами, где каждый курит, чуть ли не с молоком из соски маминой. Мне рассказали, что там есть обалденный продавец, Михалыч, дядька стрелок, он всегда достает самое лютое дерьмо. Так что держишь в курсе, деловитая подруга моя, жизнь налаживается. Сгон к Михалычу На районе ожидал меня адачий пейзаж - обветшалые панельки, малярня на стенах, а между ними разбрасаны бомжи, шляющиеся как потерянные души. А я тут, быда спарка мордашек и походу на настоящую площадку. Проходим по куче бутылок и ХУДОШОДИТЕ по усатой карте маршрута. Когда дошли до заброшенного домика, у нее начались мать его старческие сказки о том, как она тут кулачится и с шурупом нюхаете первитин. Она умудрилась меня даже помаразмировать, представляете?! В общем, я поняла, тут все гуд. Чую запах закладок, потом перехожу в банду новеньких, прикольных комрадов. Друзья - бомжи Ахуеть, Михалыч - дядька с презервативом на голове. Но чего только не сделаешь за первитин - надо же было так пиздануться. Он, как настоящий воровской коммерсант, сдает свое говно дикие деньги, но мне уже насрать, я взяла все, что позволял бюджет моей карманной кучерявости. Мне прямо потом показалось, что я закрутилась в супермаркете, где продаются все вещи, которые нужны для кайфа. Все нафиг, дальше шлендрима. Возле плацкарты провалилась в шквальный дождик из денежных бумажек, разные типы были в погоне за кайфом. А я подумала: "погналин?". Заломалась, наскоряк срезала перчатку одного из верховых. Ерунда, примотала к карману, как будто карабинер в штанах. Безумное путешествие 1. Говно, винт уже закручен, глюкало началось. Кругом бомжи, а я в баре. "Что ты баришься, малая?", - спрашивает меня один. Я решила его охуевшего записать в свою телефонную книжку, чтоб время не забыть. 2. Второй глюк за день - чувак с антеннами на голове кричит: "Я робот, я робот!". Мне насрать на его пропаганду, я на ушах со своими законы наркоманского Рима. 3. Третий глюк - бомж с длинной шевелистой головой кричит: "Я король Артур!". Я почему-то поверила ему и стала называть его "мой прекрасный король". 4. Четвертый глюк - я была уверена, что стала самолетом! Я кружилась по комнате, а все бомжи танцевали в ритм моих крыльев. Мое путешествие продолжалось, а глюки становились только круче. Я просто бродила со всеми этими псевдобомжами, жизнь шурипала, и я вливалась в эту местную субкультуру. Местные бомжи даже стали меня уважать, потому что я была самой прикольной наркоманкой в районе. Пэтян, брат, понимаешь, я сделала поставку, вдула шланг и почувствовала себя королевой подполья. Эта жизнь, сука, одно наслаждение, почувствовать себя свободной, самой верховной в этом дурдоме. Вика, брат, это было охуенно!